подумати
поду́мати
-аю, -аєш, док.
1》 перех. і неперех. Дійти до якоїсь думки; зробити умовивід.
|| Розмірковуючи, припустити що-небудь.
|| Скласти яку-небудь думку про кого-, що-небудь.
2》 неперех. Спрямувати свої думки на кого-, що-небудь.
|| Згадати про кого-, що-небудь.
|| із спол. що. Уявити кого-, що-небудь.
|| на кого, розм. Запідозрити кого-небудь у чомусь.
3》 перех., з інфін. Задумати, вирішити зробити що-небудь.
4》 неперех. Заглибитися в думки, роздуми; замислитися над чим-небудь, міркуючи, зважуючи всі обставини.
|| Задумати, обдумати що-небудь, не висловлюючи.
[Ти] подумай [тільки] — уживається для вираження здивування або для вказування на незвичайність, дивовижність чого-небудь.
Подумаєш — а) (у знач. вставн. сл.) те саме, що [Ти] подумай [тільки]; б) (у знач. вставн. сл. або виг.) уживається для вираження іронії, зневаги і т. ін.
5》 перех. Промовити в думці що-небудь.
6》 неперех. Думати якийсь час.
7》 неперех., про кого. Виявити турботу, піклування про кого-небудь.
|| про що, розм. об чім, о чім (чому). Подбати про що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови