1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подумати

поду́мати

-аю, -аєш, док.

1》 перех. і неперех. Дійти до якоїсь думки; зробити умовивід.

|| Розмірковуючи, припустити що-небудь.

|| Скласти яку-небудь думку про кого-, що-небудь.

2》 неперех. Спрямувати свої думки на кого-, що-небудь.

|| Згадати про кого-, що-небудь.

|| із спол. що. Уявити кого-, що-небудь.

|| на кого, розм. Запідозрити кого-небудь у чомусь.

3》 перех., з інфін. Задумати, вирішити зробити що-небудь.

4》 неперех. Заглибитися в думки, роздуми; замислитися над чим-небудь, міркуючи, зважуючи всі обставини.

|| Задумати, обдумати що-небудь, не висловлюючи.

[Ти] подумай [тільки] — уживається для вираження здивування або для вказування на незвичайність, дивовижність чого-небудь.

Подумаєш — а) (у знач. вставн. сл.) те саме, що [Ти] подумай [тільки]; б) (у знач. вставн. сл. або виг.) уживається для вираження іронії, зневаги і т. ін.

5》 перех. Промовити в думці що-небудь.

6》 неперех. Думати якийсь час.

7》 неперех., про кого. Виявити турботу, піклування про кого-небудь.

|| про що, розм. об чім, о чім (чому). Подбати про що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подумати — поду́мати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подумати — див. думати Словник синонімів Вусика
  3. подумати — ПОДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. із спол. що і без дод. Дійти до якоїсь думки; зробити умовивід. Він подумав, що добре б було слухати таку пісню в хаті довгого зимового вечора (М. Коцюбинський); – Може б, з'їсти чогось? – вголос подумав дід (О. Словник української мови у 20 томах
  4. подумати — і не поду́маю (не поду́мали). Не вважати за потрібне зробити щось. — Ти приходь до нас на свято. Баранину будемо їсти.— І не подумаю,— жартував Шевченко (З. Тулуб); (Невідомий:) Звичайно, ви арештованої не випустили? (Пані Люба:) І не подумали! (С. Фразеологічний словник української мови
  5. подумати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
  6. подумати — Поду́мати, -маю, -маєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. подумати — ПОДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Дійти до якоїсь думки; зробити умовивід. Він подумав, що добре б було слухати таку пісню в хаті довгого зимового вечора (Коцюб., І, 1955, 22); — Може б, з’їсти чогось? — вголос подумав дід (Довж. Словник української мови в 11 томах
  8. подумати — Подумати, -маю, -єш гл. 1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25. 2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном. 3) — на кого. Словник української мови Грінченка