пожадливо

пожа́дливо

1》 Присл. до пожадливий.

2》 присл., перен. З напруженою увагою, інтересом.

Значення в інших словниках

1. пожадливо — пожа́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пожадливо — ПОЖА́ДЛИВО. 1. Присл. до пожа́дливий. Парубок .. пожадливо припав устами до вина (М. Коцюбинський); Муравйов пожадливо накинувся на кашу (О. Гончар). 2. присл., перен. З напруженою увагою, цікавістю. Михайло пожадливо перебігав газетні шпальти (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. пожадливо — ПОЖА́ДЛИВО. 1. Присл. до пожа́дливий. Парубок.. пожадливо припав устами до вина (Коцюб., І, 1955, 242); Муравйов пожадливо накинувся на кашу (Гончар, Таврія.., 1957, 403). 2. присл., перен. З напруженою увагою, інтересом. Михайло пожадливо перебігав газетні шпальти (Збан., Сеспель, 1961, 125).  Словник української мови в 11 томах