Великий тлумачний словник сучасної мови

поженитися

пожени́тися

-женимося, -женитеся, док.

1》 Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку).

2》 Оженитися (про всіх чи багатьох парубків, чоловіків).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поженитися — пожени́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поженитися — ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док. 1. Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку); побратися. – Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Панас Мирний); Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
  3. поженитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
  4. поженитися — ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док. 1. Вступити в шлюб (про пару — чоловіка й жінку). — Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Мирний, III, 1954, 250); Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (Собко, Зор.  Словник української мови в 11 томах
  5. поженитися — Поженитися, -нимося, -теся гл. Жениться (о многихъ); вступить въ бракъ. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить. Рудч. Ск. І. 86. От поженились вони собі (дівка й парубокъ). Чуб. II. 546.  Словник української мови Грінченка