поженитися

ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док.

1. Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку); побратися.

– Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Панас Мирний);

Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (В. Собко).

2. Оженитися (про всіх або багатьох парубків, чоловіків).

Декотрі парубки поженились та дівки повиходили заміж... (М. Коцюбинський);

Минали роки, росли діти. Одні повиходили заміж, інші поженилися (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. поженитися — пожени́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поженитися — -женимося, -женитеся, док. 1》 Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку). 2》 Оженитися (про всіх чи багатьох парубків, чоловіків).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поженитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
4. поженитися — ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док. 1. Вступити в шлюб (про пару — чоловіка й жінку). — Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Мирний, III, 1954, 250); Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (Собко, Зор.  Словник української мови в 11 томах
5. поженитися — Поженитися, -нимося, -теся гл. Жениться (о многихъ); вступить въ бракъ. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить. Рудч. Ск. І. 86. От поженились вони собі (дівка й парубокъ). Чуб. II. 546.  Словник української мови Грінченка