поженитися

ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док.

1. Вступити в шлюб (про пару — чоловіка й жінку).

— Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Мирний, III, 1954, 250);

Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (Собко, Зор. крила, 1950, 222).

2. Оженитися (про всіх або багатьох парубків, чоловіків).

Декотрі парубки поженились та дівки повиходили заміж… (Коцюб., І, 1955, 449);

Минали роки, росли діти. Одні повиходили заміж, інші поженилися (Тют., Вир, 1964, 240).

Значення в інших словниках

1. поженитися — пожени́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поженитися — -женимося, -женитеся, док. 1》 Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку). 2》 Оженитися (про всіх чи багатьох парубків, чоловіків).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поженитися — ПОЖЕНИ́ТИСЯ, же́нимося, же́нитеся, док. 1. Вступити в шлюб (про пару – чоловіка й жінку); побратися. – Подобалася йому Марина, а він Марині, ну й поженяться (Панас Мирний); Берг твердо пообіцяла йому, що поженяться вони в найближчий час (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
4. поженитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн.  Словник синонімів української мови
5. поженитися — Поженитися, -нимося, -теся гл. Жениться (о многихъ); вступить въ бракъ. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить. Рудч. Ск. І. 86. От поженились вони собі (дівка й парубокъ). Чуб. II. 546.  Словник української мови Грінченка