позапираний

позапи́раний

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до позапирати I.

|| позапирано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. позапираний — позапи́раний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. позапираний — ПОЗАПИ́РАНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. до позапира́ти¹. Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (І. Франко); // позапи́рано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. позапираний — ПОЗАПИ́РАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позапира́ти¹. Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (Фр., VII, 1951, 126); // позапи́рано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах