позапираний

ПОЗАПИ́РАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позапира́ти¹.

Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (Фр., VII, 1951, 126);

// позапи́рано, безос. присудк. сл.

[Павло:] Хіба не можна хапнуть [цукор] ? [Горпина:] Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано (Кроп., II, 1958, 239);

— Нічого ані купити, ані тобі продати — хіба з-під поли,.. Все позамикано, позапирано (Еллан, II, 1958, 7).

Значення в інших словниках

1. позапираний — позапи́раний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. позапираний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до позапирати I. || позапирано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позапираний — ПОЗАПИ́РАНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. до позапира́ти¹. Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (І. Франко); // позапи́рано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах