позапирати

ПОЗАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Заперти, замкнути на замок, засув і т. ін. все або багато чого-небудь.

Сидільні [прикажчики] позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати.., усі ж то лавою йдуть… куди ж то? На Ганчарівку (Кв.-Осн., II, 1956, 310);

Погасив у канцелярії світло; позапирав вікна, двері, — пішов (Тесл., З книги життя, 1949, 185);

А Іван порадив їм: — Коли чорти зайдуть у бочки, то ви позапирайте їх колодицями [колодками] й позамикайте (Казки Буковини.., 1968, 184).

2. Заперти, замкнути в якомусь місці, приміщенні всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Зібравши всіх [Чіпку, Лушню, Пацюка, Матню] докупи, голова поміркував з писарем та й позапирали їх у чорну (Мирний, І, 1949, 291).

ПОЗАПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Запрати все або багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. позапирати — позапира́ти 1 дієслово доконаного виду заперти або замкнути все або багато чого-небудь розм. позапира́ти 2 дієслово доконаного виду запрати все або багато чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. позапирати — I -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Заперти, замкнути на замок, засув і т. ін. все чи багато чого-небудь. 2》 Заперти, замкнути в якомусь місці, приміщенні всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. II -аю, -аєш, док., перех. Запрати все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позапирати — ПОЗАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., розм. 1. що. Заперти, замкнути на замок, засув і т. ін. все або багато чого-небудь. Сидільні [прикажчики] позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати.., усі ж то лавою йдуть... куди ж то? На Ганчарівку (Г.  Словник української мови у 20 томах