позапирати
ПОЗАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., розм.
1. що. Заперти, замкнути на замок, засув і т. ін. все або багато чого-небудь.
Сидільні [прикажчики] позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати.., усі ж то лавою йдуть... куди ж то? На Ганчарівку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Погасив у канцелярії світло; позапирав вікна, двері, – пішов (А. Тесленко);
А Іван порадив їм: – Коли чорти зайдуть у бочки, то ви позапирайте їх колодицями [колодками] й позамикайте (з казки).
2. кого, що. Заперти, замкнути в якомусь місці, приміщенні всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Зібравши всіх [Чіпку, Лушню, Пацюка, Матню] докупи, голова поміркував з писарем та й позапирали їх у чорну (Панас Мирний).
ПОЗАПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.
1. Частково відіпрати все або багато чого-небудь.
Перед пранням у машині позапирали масні плями на сорочках (з газ.).
2. Частим чи поганим пранням зіпсувати все або багато чого-небудь.
Позапирати нові гарні сорочки.
Словник української мови (СУМ-20)