позвикати

позвика́ти

-аємо, -аєте, док.

1》 з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх чи багатьох).

2》 до чого і з інфін. Звикнутися з чим-небудь (про всіх чи багатьох).

|| також без додатка. Освоїтися з чим-небудь, пристосуватися до чогось (про всіх чи багатьох).

|| до кого і без додатка. Зжитися з ким-небудь (про всіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. позвикати — позвика́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позвикати — ПОЗВИКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх або багатьох). Вони [пересудливі жінки] вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать (Л. Глібов). 2. до чого і з інфін.  Словник української мови у 20 томах
3. позвикати — ПОЗВИКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх або багатьох). Вони [пересудливі жінки] вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать (Гл., Вибр., 1951, 37). 2. до чого і з інфін.  Словник української мови в 11 томах
4. позвикати — Позвикати, -ка́ємо, -єте гл. Привыкнуть (о многихъ). Чи вже позвикали ваші дівчата в городі жити? Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка