позривати

позрива́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Зірвати зі стебла, з гілки і т. ін. листя, квітки, плоди тощо.

2》 Рвучко відокремити все чи багато чого-небудь, що прикріплене.

|| Рвучким рухом зняти, стягти з кого-, чого-небудь усе чи багато чогось.

|| перен., розм. Примусити всіх чи багатьох швидко, раптово покинути, залишити що-небудь (місце перебування, роботу і т. ін.).

|| безос.

3》 Зруйнувати вибухами все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. позривати — позрива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позривати — ПОЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Зірвати з стебла, з гілки і т. ін. листя, квітки, плоди тощо. [Сотник:] Як барвінок зацвіте... [Настуся:] То я й барвінок позриваю (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. позривати — ПОЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зірвати з стебла, з гілки і т. ін. листя, квітки, плоди тощо. [Сотник:] Як барвінок зацвіте… [Настуся:] То я й барвінок позриваю (Шевч., II, 1953, 166); — Позривала туча-буря листячко зелене (У. Кравч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
4. позривати — Позрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе. Чуб. II. 413.  Словник української мови Грінченка