позіхи

по́зіхи

-ів, мн. (одн. позіх, -у, ч.).

Мимовільні поодинокі глибокі дихальні рухи, здійснювані з широко відкритим ротом, а також звуки, що виникають при цьому.

|| рідко. Те саме, що зітхання.

Значення в інших словниках

1. позіхи — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
2. позіхи — ПО́ЗІХИ, ів, мн. (одн. по́зіх, у, ч.). Мимовільні поодинокі глибокі дихальні рухи, здійснювані з широко відкритим ротом, а також звуки, що виникають при цьому. Федір позіхнув так, що мало рот йому не роздерся. За ним – Кесар.  Словник української мови у 20 томах
3. позіхи — По́зіхи, -хів, -хам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. позіхи — ПО́ЗІХИ, ів, мн. (одн. по́зіх, у, ч.). Мимовільні поодинокі глибокі дихальні рухи, здійснювані з широко відкритим ротом, а також звуки, що виникають при цьому. Федір позіхнув так, що мало рот йому не роздерся. За ним — Кесар.  Словник української мови в 11 томах
5. позіхи — По́зіхи, -хів м. мн. Зѣвота. Позіхи напали. Черк. у.  Словник української мови Грінченка