Великий тлумачний словник сучасної мови

покалічитися

покалі́читися

-чуся, -чишся, док.

Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися.

|| перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. покалічитися — покалі́читися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. покалічитися — ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Стати калікою, зазнати каліцтва, завдати собі каліцтва; скалічіти, скалічитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
  3. покалічитися — ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи).  Словник синонімів української мови
  4. покалічитися — ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах