покалічитися
ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися.
[Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев., II, 1956, 492);
Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Март., Тв., 1954, 148);
// перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.
От він і зустрівся з своєю землею.. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться (Стельмах, II, 1962, 68).
Словник української мови (СУМ-11)