1. Словник української мови в 11 томах

покалічитися

ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися.

[Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев., II, 1956, 492);

Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Март., Тв., 1954, 148);

// перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.

От він і зустрівся з своєю землею.. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться (Стельмах, II, 1962, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покалічитися — покалі́читися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покалічитися — -чуся, -чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. || перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покалічитися — ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Стати калікою, зазнати каліцтва, завдати собі каліцтва; скалічіти, скалічитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. покалічитися — ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи). Словник синонімів української мови