покалічитися
ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Стати калікою, зазнати каліцтва, завдати собі каліцтва; скалічіти, скалічитися.
[Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (І. Нечуй-Левицький).
2. Завдати собі рани; поранитися, ушкодитися.
Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Л. Мартович).
3. перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.
От він і зустрівся з своєю землею .. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покалічитися — покалі́читися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покалічитися — -чуся, -чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. || перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покалічитися — ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи). Словник синонімів української мови
- покалічитися — ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах