покалічитися

ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Стати калікою, зазнати каліцтва, завдати собі каліцтва; скалічіти, скалічитися.

[Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (І. Нечуй-Левицький).

2. Завдати собі рани; поранитися, ушкодитися.

Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Л. Мартович).

3. перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.

От він і зустрівся з своєю землею .. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. покалічитися — покалі́читися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покалічитися — -чуся, -чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. || перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покалічитися — ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи).  Словник синонімів української мови
4. покалічитися — ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах