покараний
пока́раний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покарати.
|| покарано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. покараний, -ного, ч. Той, на кого наклали кару.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипока́раний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покарати.
|| покарано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. покараний, -ного, ч. Той, на кого наклали кару.
Великий тлумачний словник сучасної української мови