поквитати

поквита́ти

-аю, -аєш, док., перех., рідко.

1》 Дати розписку про щось.

2》 перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.

Значення в інших словниках

1. поквитати — поквита́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поквитати — ПОКВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, рідко. 1. Дати розписку про щось. 2. Повністю розрахуватися. Тільки народ може поквитати наші борги. Йому й сплачуймо – він безсмертний! (Б. Антоненко-Давидович). 3. перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.  Словник української мови у 20 томах
3. поквитати — ПОКВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. 1. Дати розписку про щось. 2. перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.  Словник української мови в 11 томах