поквитати

ПОКВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, рідко.

1. Дати розписку про щось.

2. Повністю розрахуватися.

Тільки народ може поквитати наші борги. Йому й сплачуймо – він безсмертний! (Б. Антоненко-Давидович).

3. перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.

Значення в інших словниках

1. поквитати — поквита́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поквитати — -аю, -аєш, док., перех., рідко. 1》 Дати розписку про щось. 2》 перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поквитати — ПОКВИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. 1. Дати розписку про щось. 2. перен. Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки.  Словник української мови в 11 томах