поквилити

ПОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.

1. Плакати, жалібно стогнати якийсь час.

Постояв він [Антін] трохи, постояв, поквилив, потім прожогом кинувся до порога в куток, де стояли рогачі, кочерги, лопати й макогін, вхопив макогона (І. Нечуй-Левицький).

2. Жалібно кричати якийсь час (про птахів та звірів).

Тільки ж Малушi було важче, нiж їм, бо коли людина приходить на пожарище, вона може потужити й сльозами вгамувати свiй біль, над зруйнованим своїм гнiздом пташка може закричати, поквилити... (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. поквилити — поквили́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поквилити — -лю, -лиш, док. 1》 Плакати, жалібно стогнати якийсь час. 2》 Жалібно кричати якийсь час (про птахів і звірів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поквилити — ПОКВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док. 1. Плакати, жалібно стогнати якийсь час. 2. Жалібно кричати якийсь час (про птахів та звірів).  Словник української мови в 11 томах
4. поквилити — Поквилити, -лю, -лиш гл. 1) Поплакать. 2) Покричать (о нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ).  Словник української мови Грінченка