покликання

покли́кання

-я, с.

1》 Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії.

2》 Призначення.

Значення в інших словниках

1. покликання — покли́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покликання — [покликан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. покликання — Життєве призначення і спрямування людини, яке надає доцільності, осмисленості та перспективності її діяльності. Основа П. — головна мета, яка збігається з сенсом життя особистості і визначає її неповторність.  Словник-довідник музичних термінів
4. покликання — ПОКЛИКА́ННЯ, я, с. Те саме, що посила́ння 3. При оформленні тексту покликання основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою довжиною в 15 знаків (з навч. літ.); Усі покликання друкуються на тій сторінці, до якої вони стосуються.  Словник української мови у 20 томах
5. покликання — ПОКЛИ́КАННЯ (внутрішня здатність до виконання певної справи), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПО́ТЯГ, ТЯЖІННЯ, ЖИ́ЛКА розм. Серед цих терзань та нервувань якраз і прийшло до тебе педагогічне прозріння, і ти справді відчула в собі вияви того, що звуть покликанням (О.  Словник синонімів української мови
6. покликання — Поклика́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. покликання — ПОКЛИ́КАННЯ, я, с. 1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії. Писала Галя й зять до «коханих родичів», що Славко не поробив ніяких іспитів,.. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах