покликання

ПОКЛИКА́ННЯ, я, с.

Те саме, що посила́ння 3.

При оформленні тексту покликання основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою довжиною в 15 знаків (з навч. літ.);

Усі покликання друкуються на тій сторінці, до якої вони стосуються. Не бажано розривати покликання та переносити їх на іншу сторінку (з навч. літ.);

Знак “зірочка” використовується в тому випадку, коли покликань у роботі небагато і розміщуються вони переважно по одній на сторінці (із журн.).

ПОКЛИ́КАННЯ, я, с.

1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії.

Писала Галя й зять до “коханих родичів”, що Славко не поробив ніяких іспитів, .. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Л. Мартович);

Після перших драматичних спроб Панас Мирний звертається до прози, де знаходить своє справжнє покликання (з наук. літ.);

Покликання до складання пісень у Шевченка було настільки великим, що народнопісенні образи, мотиви, які завжди роїлися в його голові, часто виливались у формі імпровізації (з наук. літ.).

2. Призначення.

Велике покликання матері народити людину, але найвеличніше – народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а брата (О. Довженко);

Розуміла [Л. Українка] покликання своє: поезією-зброєю служити боротьбі за соціальне і національне визволення народу (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. покликання — покли́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покликання — [покликан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. покликання — -я, с. 1》 Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії. 2》 Призначення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покликання — Життєве призначення і спрямування людини, яке надає доцільності, осмисленості та перспективності її діяльності. Основа П. — головна мета, яка збігається з сенсом життя особистості і визначає її неповторність.  Словник-довідник музичних термінів
5. покликання — ПОКЛИ́КАННЯ (внутрішня здатність до виконання певної справи), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПО́ТЯГ, ТЯЖІННЯ, ЖИ́ЛКА розм. Серед цих терзань та нервувань якраз і прийшло до тебе педагогічне прозріння, і ти справді відчула в собі вияви того, що звуть покликанням (О.  Словник синонімів української мови
6. покликання — Поклика́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. покликання — ПОКЛИ́КАННЯ, я, с. 1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії. Писала Галя й зять до «коханих родичів», що Славко не поробив ніяких іспитів,.. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах