покликання

ПОКЛИКА́ННЯ, я, с.

Те саме, що посила́ння 3.

При оформленні тексту покликання основний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою довжиною в 15 знаків (з навч. літ.);

Усі покликання друкуються на тій сторінці, до якої вони стосуються. Не бажано розривати покликання та переносити їх на іншу сторінку (з навч. літ.);

Знак “зірочка” використовується в тому випадку, коли покликань у роботі небагато і розміщуються вони переважно по одній на сторінці (із журн.).

ПОКЛИ́КАННЯ, я, с.

1. Внутрішній потяг, здатність, схильність до певної справи, професії.

Писала Галя й зять до “коханих родичів”, що Славко не поробив ніяких іспитів, .. що він не думає братися за науку, бо не має до того покликання (Л. Мартович);

Після перших драматичних спроб Панас Мирний звертається до прози, де знаходить своє справжнє покликання (з наук. літ.);

Покликання до складання пісень у Шевченка було настільки великим, що народнопісенні образи, мотиви, які завжди роїлися в його голові, часто виливались у формі імпровізації (з наук. літ.).

2. Призначення.

Велике покликання матері народити людину, але найвеличніше – народити й виховати не вовка, а друга, не хижака, а брата (О. Довженко);

Розуміла [Л. Українка] покликання своє: поезією-зброєю служити боротьбі за соціальне і національне визволення народу (М. Рильський).