покликаний

ПОКЛИ́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до покли́кати.

Прийшов покликаний брат Агапіт (І. Франко);

І от, покликаний до бою, я взяв тоді в солдатську путь лише саму військову зброю (М. Упеник);

В Нетесі він пізнав самого себе – невмілого, але покликаного на гарячу, велику справу (М. Рудь);

// покли́кано, безос. пред.

Негайно було покликано Бабариху (О. Донченко);

Незабаром покликано було гостей до вечері (Леся Українка);

Панас позивав. Усіх трьох братів покликано на суд (Б. Грінченко);

Мене покликано сюди на консіліум до хворих (Ю. Смолич).

2. у знач. прикм. Який має, відчуває покликання до чого-небудь; здатний на щось.

Я почуваю, що я покликаний до якоїсь ширшої й вищої діяльності (І. Нечуй-Левицький);

Я побачив перед собою людину, покликану для діл сміливих і небезпечних (Л. Смілянський).

3. у знач. прикм. Признач. або обраний для певної мети, що-небудь зробити, виконати і т. ін.

Однаково не спатиме. Де вже тому спокійним бути, хто покликаний мертвих будити! Леся почала одягатися (М. Олійник);

Хіба тим очам занурюватись у глибінь книги, в сховище великих думок, покликаних рухати світом? (В. Підмогильний);

Мистецтва покликані виражати почуття епохи, і тому кожному з них потрібна своя поезія (О. Довженко).