поклоніння

поклоні́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. поклонятися 1), 5).

|| Культовий обряд, що його відправляють перед чим-небудь (зображенням божества, якоюсь святинею і т. ін.). Поклоніння святим місцям.

2》 Надзвичайно шанобливе, благоговійне ставлення до кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. поклоніння — поклоні́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поклоніння — ПОКЛОНІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поклоня́тися 1, 5. Наче в казкову альтанку, ввів до неї [весільної вітальні] султан свою Гюль-Хуррем і посадив для поклоніння і вітань (З.  Словник української мови у 20 томах
3. поклоніння — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.  Словник синонімів української мови
4. поклоніння — ПОКЛОНІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поклоня́тися 1, 5. Наче в казкову альтанку, ввів до неї [весільної вітальні] султан свою Гюль-Хуррем і посадив для поклоніння і вітань (Тулуб, Людолови, II, 1957, 289)...  Словник української мови в 11 томах