поколений

поко́лений

I поколотий, -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поколоти I.

2》 у знач. прикм. Який поколовся, потріскався.

3》 у знач. прикм. Розсічений, розбитий на частини. Поколений (поколотий) цукор.

II поколотий, -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до поколоти II.

|| поколото, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. поколений — поко́лений 1 дієприкметник розсічений поко́лений 2 дієприкметник поранений  Орфографічний словник української мови
2. поколений — ПОКО́ЛЕНИЙ¹ і ПОКО́ЛОТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поколо́ти¹. 2. у знач. прикм. Який поколовся, потріскався. Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (М. Коцюбинський). 3. у знач. прикм. Розсічений, розбитий на частини.  Словник української мови у 20 томах
3. поколений — Поко́лений і поко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поколений — ПОКО́ЛЕНИЙ¹ ПОКО́ЛОТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поколо́ти¹. 2. у знач. прикм. Який поколовся, потріскався. Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (Коцюб., І, 1955, 47). 3. у знач. прикм. Розсічений, розбитий на частини.  Словник української мови в 11 томах