покорятися

покоря́тися

-яюся, -яєшся, недок., покоритися, -рюся, -ришся, док.

1》 Визнавати чиюсь владу, виявляючи покору (завойовникам, володарям і т. ін.).

2》 Беззаперечно слухатися кого-небудь, піддаватися впливові когось.

3》 Приймати що-небудь без опору, примирятися з необхідністю чого-небудь; підлягати чомусь.

|| Робити, чинити, поводитися згідно з певними обставинами, звичаями, вимогами.

4》 тільки недок. Пас. до покоряти.

Значення в інших словниках

1. покорятися — покоря́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покорятися — див. коритися; лестити  Словник синонімів Вусика
3. покорятися — див. підчинятися, повинуватися  Словник чужослів Павло Штепа
4. покорятися — ПОКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док. 1. Визнавати чиюсь владу, виявляючи покору (завойовникам, володарям і т. ін.). Всюди, Де неоглядна земля покоряється Римській державі, Житиму я у людей на устах (М.  Словник української мови у 20 томах
5. покорятися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм.  Словник синонімів української мови
6. покорятися — ПОКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОКОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док. 1. Визнавати чиюсь владу, виявляючи покору (завойовникам, володарям і т. ін.). Всюди, Де неоглядна земля покоряється Римській державі, Житиму я у людей на устах (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. покорятися — Покоря́тися, -ря́юся, -єшся сов. в. покоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покоряться, покориться.  Словник української мови Грінченка