покотьоло —
А, с. Дерев'яна дитяча іграшка, що мас форму обруча. О покотьоло губ, і рук, і ніг, о вовча хіть і острахи ягнятка! (ЗД:113); Бредуть берези, калюжі, сонця — і в покотьолі провесни шаленім ти — з себе скалок. (ЗД: 129).
Словник поетичної мови Василя Стуса
покотьоло —
ПОКОТЬО́ЛО, а, с. Дерев'яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Ю. Мушкетик); * У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
покотьоло —
ОБРУ́Ч (зігнута кільцем металева, дерев'яна і т. ін. смуга, штаба), О́БІД, ПОКОТЬО́ЛО (іграшка у вигляді такого обруча). Виноградарі ладнають Обручі на бочки винні (М. Нагнибіда); Серед хати біля кобилиці дід.. стругав обід (П. Панч).
Словник синонімів української мови
покотьоло —
ПОКОТЬО́ЛО, а, с. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча. Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Мушк., День.., 1967, 118); *У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою (Мирний, IV, 1955, 321).
Словник української мови в 11 томах