покотьоло
ПОКОТЬО́ЛО, а, с. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча.
Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч викотилось туге покотьоло (Мушк., День.., 1967, 118);
*У порівн. Сонце блискучим покотьолом котиться до спокою (Мирний, IV, 1955, 321).
Словник української мови (СУМ-11)