покріпачений

покріпа́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до покріпачити.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. покріпачені, -них, мн. Люди, яких покріпачили; кріпаки.

Значення в інших словниках

1. покріпачений — покріпа́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покріпачений — ПОКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покріпа́чити. На Україні в XV –XVI ст. були дворища, що безпосередньо залежали від землевласників.., населення їх було покріпачене і не мало права переселятися з одного місця на інше (з наук. літ.); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. покріпачений — Покріпа́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. покріпачений — ПОКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покріпа́чити. На Україні в XV-XVI ст. були дворища, що безпосередньо залежали від землевласників.., населення їх було покріпачене і не мало права переселятися з одного місця на інше (Нар. тв. та етн.  Словник української мови в 11 томах