полискувати

поли́скувати

-ую, -уєш, недок., чим і без додатка.

1》 Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь).

2》 Час від часу світитися переливчастим світлом.

|| Яскраво спалахувати час від часу.

3》 Час від часу виблискувати (у 2 знач.), відбиваючи проміння, світло.

4》 перен. Вирізнятися на якому-небудь фоні; виднітися.

Значення в інших словниках

1. полискувати — див. блищати  Словник синонімів Вусика
2. полискувати — поли́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. полискувати — ПОЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без дод. 1. Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь). Лиса голова полискує, як лаком вкрита (К. Гордієнко); Під молочним промінням тьмяно полискували численні дахи, куполи (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. полискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. полискувати — ПОЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без додатка. 1. Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь). Лиса голова полискує, як лаком вкрита (Горд., Чужу ниву..  Словник української мови в 11 томах
6. полискувати — Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Св. Л. 135. Полискується бриль солом'яний, наче золотий. О. 1862. VI. 42.  Словник української мови Грінченка