пологий

поло́гий

-а, -е.

Який знижується поступово, не стрімко; спадистий; прот. крутий.

|| Із спадистими краями.

|| Який має легкий спад.

|| Злегка закруглений.

|| Який росте не вгору, а стелеться по землі.

Значення в інших словниках

1. пологий — Спадий, спадкий, спадний, спідистий, опадистий, похилий, похилистий, схилий, згористий, розложистий, див. покатий  Словник чужослів Павло Штепа
2. пологий — поло́гий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. пологий — ПОЛО́ГИЙ, а, е. Який знижується поступово, не стрімко; спадистий; протилежне крутий. З одного боку беріг [берег] пологий, рінь та мізерна левада, з другого – гора так і нависла кам'яними ребрами над рікою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. пологий — ПОЛО́ГИЙ (про рельєф місцевості — який знижується поступово, не стрімко), ПОЛО́ЖИСТИЙ, СПА́ДИСТИЙ, НЕКРУТИ́Й, ПОХИ́ЛИЙ, ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗГО́РИСТИЙ, ПОКО́ТИСТИЙ розм., ПОВІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. пологий — ПОЛО́ГИЙ, а, е. Який знижується поступово, не стрімко; спадистий; протилежне крутий. На території УРСР водна ерозія грунтів найбільш поширена на пологих і крутих схилах уздовж правих високих берегів долин та річок у лісостеповій і степовій зонах (Наука..  Словник української мови в 11 томах
6. пологий — Поло́гий, -а, -е Отлогій, покатый. Полога гора. Вх. Лем. 453. Пологі зелені луки. Левиц. І. 63.  Словник української мови Грінченка