поліцейський

поліце́йський

-а, -е, заст.

1》 Стос. до поліції (у 1 знач.).

|| Який працює в поліції (у 1 знач.).

|| у знач. ім. поліцейський, -кого, ч. Те саме, що поліцай.

Поліцейський наглядач — у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції.

2》 Який спирається на владу поліції (у 1 знач.), який характеризується грубим насильством і сваволею.

3》 Прикм. до поліція 2).

Значення в інших словниках

1. поліцейський — 1. Який стосується поліції; у знач. ім. – особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцейський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (І.Нечуй-Левицький).  Літературне слововживання
2. поліцейський — поліце́йський прикметник  Орфографічний словник української мови
3. поліцейський — ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст. 1. Стос. до поліції (у 1 знач.). Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку – поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (О.  Словник української мови у 20 томах
4. поліцейський — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах).  Словник синонімів української мови
5. поліцейський — Поліце́йський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поліцейський — ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, дорев. 1. Стос. до поліції (у 1 знач.). Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку — поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (Довж.  Словник української мови в 11 томах