померклий

поме́рклий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до померкнути і померкти.

2》 у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; тьмяний.

3》 у знач. прикм. Сумний, похмурий (про очі, погляд і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. померклий — поме́рклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. померклий — Згаслий, змерклий; (погляд) потьмарений, примерклий; пор. ТЬМЯНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. померклий — ПОМЕ́РКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до поме́ркнути і поме́ркти. Мені не вільно мережать журбою померклі сни, бо чую клич: віддай для праці серед бою свої найкращі дні весни!...  Словник української мови у 20 томах
4. померклий — МА́ТОВИЙ (позбавлений блиску, глянцю), ТЬМЯ́НИЙ, ТЬМА́ВИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив блиск). Лак від дихання ставав на короткий час матовим (О. Ільченко); Відчував себе втомленим і розбитим. Тому його гарна зовнішність..  Словник синонімів української мови
5. померклий — Поме́рклий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. померклий — ПОМЕ́РКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́ркнути і поме́ркти. Мені не вільно мережать журбою померклі сни, бо чую клич: віддай для праці серед бою свої найкращі дні весни! (У. Кравч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. померклий — Померклий, -а, -е Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Мир. Пов. І. 170. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Щог. Сл. 29. Померк(ну)ти, кну, неш, гл. Померкнуть.  Словник української мови Грінченка