померкнути

поме́ркнути

і померкти, -кну, -кнеш, док.

1》 Утратити яскравість, блиск; потьмяніти.

|| Видатися менш яскравим.

|| Перестати світити, світитися; згаснути.

|| Стати невиразним, неясним, нечітким.

|| безос. Потемніти.

|| Перестати існувати, зникнути.

2》 перен. Утратити бадьорість, стати пригніченим.

|| Стати сумним, похмурим (про очі, погляд і т. ін.).

|| Утратити ясність, гостроту, затьмаритися (про розум, свідомість, зір і т. ін.).

3》 перен. Утратити силу, значення, важливість.

Значення в інших словниках

1. померкнути — поме́ркнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. померкнути — ПОМЕ́РКНУТИ і ПОМЕ́РКТИ, кну, кнеш, док. 1. Утратити яскравість, блиск; потьмяніти. Померкли мої стіни і меблі (М. Коцюбинський); Перед світанком зорі померкли; // Видатися менш яскравим. Від того гуркоту, здавалось, сонце померкло (В.  Словник української мови у 20 томах
3. померкнути — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)...  Словник синонімів української мови
4. померкнути — ПОМЕ́РКНУТИ і ПОМЕ́РКТИ, кну, кнеш, док. 1. Утратити яскравість, блиск; потьмяніти. Померкли мої стіни і меблі (Коцюб., II, 1955, 410); Всі дрібні [зорі] давно померкли, небо затягла сіра вуаль (Ю. Янов., І, 1958, 211); // Видатися менш яскравим.  Словник української мови в 11 томах