помин

по́мин

-у, ч., заст.

Те саме, що поминки.

На помин душі чиєї — а) у релігійних обрядах – на молитву за померлого; б) щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. помин — по́мин іменник чоловічого роду поминки рідко  Орфографічний словник української мови
2. помин — див. поминки  Словник церковно-обрядової термінології
3. помин — ПО́МИН, у, ч., заст. Те саме, що по́минки. Мовчки вернули [селяни] на помин, .. Якось не складувавсь гомін, Навіть дяки не пили (П. Грабовський). ◇ (1) І в поми́ні, зі сл. нема, не було і т. ін. – зовсім, абсолютно, ніколи.  Словник української мови у 20 томах
4. помин — і в поми́ні, зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Зовсім, абсолютно, ніколи. Хата, звісно, ніколи не замикалася, а що в печі давно не топилось і взимку тепла в хаті не було і в помині, то двері розчинялись навстіж — так, як залишав їх Юз (Є. Гуцало).  Фразеологічний словник української мови
5. помин — ПО́МИНКИ (обрядовий обід за упокій померлого), ПО́МИНИ, ТРИ́ЗНА заст., уроч., поет., ПО́МИН заст., МЕРЛИ́НИ діал., КОМА́ШНЯ (КУМА́ШНЯ) діал.; ДЕВ'ЯТИ́НИ (дев'ятого дня по смерті); СОРОКОВИ́НИ (сорокового дня по смерті). Його поховали.. Потім були поминки.  Словник синонімів української мови
6. помин — По́ми́н, -ну, -нові; по́мини, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. помин — ПО́МИН, у, ч., заст. Те саме, що поми́нки. Мовчки вернули [селяни] на помин,.. Якось не складувавсь гомін, Навіть дяки не пили (Граб., І, 1959, 137). ◊ І по́мину нема́є про кого-що: а) уже й не згадують, не говорять про кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
8. помин — По́мин, -ну м. Поминаніе. Ой Серпягу положили да і заховали, да помин по Україні, помин відправляли. Также и во мн. ч. Подумала, що його вже на світі нема і стала справляти помини. Грин. І. 210. см. поминки.  Словник української мови Грінченка