помучений
пому́чений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до помучити.
2》 у знач. прикм. Який змучився, стомився, вибився із сил.
|| Який виражає втому, фізичні й моральні страждання.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипому́чений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до помучити.
2》 у знач. прикм. Який змучився, стомився, вибився із сил.
|| Який виражає втому, фізичні й моральні страждання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови