1. Великий тлумачний словник сучасної мови

помучений

пому́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до помучити.

2》 у знач. прикм. Який змучився, стомився, вибився із сил.

|| Який виражає втому, фізичні й моральні страждання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помучений — пому́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. помучений — ПОМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пому́чити. Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце (Панас Мирний); Біг [козак] із полону Десь від шляхти, помучений карами (А. Малишко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  3. помучений — ПОМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пому́чити. Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце (Мирний, II, 1954, 154); Біг [козак] із полону Десь від шляхти, помучений карами (Мал., Звенигора, 1959, 336); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах