понабивати

понабива́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях). Понабивати підметки.

2》 Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях.

3》 Зробити на тілі багато слідів від ударів, багато синців.

4》 Ударами насадити що-небудь на щось (про багато предметів). Понабивати коси.

|| у сполуч. зі сл. бочка, діжка. Відремонтувати багато бочок, набивши на них обручі.

|| у сполуч. зі сл. кайдани. Закути багатьох.

5》 Наповнити, напхати чим-небудь багато чогось.

6》 Розбиваючи що-небудь, набити багато шматків, у багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. понабивати — понабива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понабивати — ПОНАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях); поприбивати. Понабивати підметки; Понабивати дороговкази. 2. Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях.  Словник української мови у 20 томах
3. понабивати — набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І.  Фразеологічний словник української мови
4. понабивати — ПОНАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Прибити що-небудь до чогось (про багато предметів, у багатьох місцях). Понабивати підметки; Понабивати дороговкази. 2. Вбити багато чого-небудь гострого в щось, у багатьох місцях.  Словник української мови в 11 томах
5. понабивати — Понабива́ти, -ва́ю, -єш гл. То-же, что и набити, но во множ. Ваші діжки всі вже понабивав.  Словник української мови Грінченка