понаводити

понаво́дити

-джу, -диш, док., перех., розм.

1》 Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох.

2》 Народити багатьох (не за один раз).

3》 на що. Спрямувати куди-небудь багато чогось.

4》 Покрити фарбою, тушшю і т. ін. багато чого-небудь написаного, намальованого лініями.

|| Навести багато чого-небудь (ліній, смуг і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. понаводити — понаво́дити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Гр.  Словник української мови в 11 томах
4. понаводити — Понаво́дити, -джу, -диш гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.  Словник української мови Грінченка