понаводити

Понаво́дити, -джу, -диш

гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. І. 153.

Значення в інших словниках

1. понаводити — понаво́дити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. понаводити — -джу, -диш, док., перех., розм. 1》 Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. 2》 Народити багатьох (не за один раз). 3》 на що. Спрямувати куди-небудь багато чогось. 4》 Покрити фарбою, тушшю і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. понаводити — ПОНАВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Привести одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Косарів звідкись понаводив [управитель] і покосив, і все до зілиночки у двір до себе позвозив (Гр.  Словник української мови в 11 томах