понакиданий

понаки́даний

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до понакидати I.

|| понакидано, безос. присудк. сл.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до понакидати II.

Значення в інших словниках

1. понакиданий — понаки́даний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. понакиданий — ПОНАКИ́ДАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до понакида́ти¹; // понаки́дано, безос. пред. На горищі понакидано, стати ніде.  Словник української мови у 20 томах