поновлювати

поно́влювати

-юю, -юєш і поновляти, -яю, -яєш, недок., поновити, -новлю, -новиш; мн. поновлять; док., перех.

1》 Відбудовувати, ремонтувати, надавати нового вигляду чому-небудь.

|| Доповнюючи, відтворювати потрібну кількість чогось.

|| Доповнюючи, уточнювати що-небудь.

|| Почати знову використовувати, впроваджувати що-небудь відкинуте, занедбане, забуте.

2》 Створювати заново що-небудь знищене, зруйноване.

|| Замінювати новим те, що стало непридатним.

|| у сполуч. зі сл. пам'ять, свідомість. Відтворювати в думках, уяві кого-, що-небудь.

3》 Повертати втрачений стан, почуття, відновлювати вияв чого-небудь.

|| кого. Повертати кому-небудь утрачені права, звання, членство і т. ін.

4》 Здійснювати знову яку-небудь припинену дію, продовжувати перерваний процес, стосунки і т. ін.; відновлювати.

Значення в інших словниках

1. поновлювати — поно́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поновлювати — (дружбу) відновляти, відновлювати; (сили) повертати.  Словник синонімів Караванського
3. поновлювати — ПОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. поно́влять; док., що. 1. Поправляти, ремонтувати, надавати потрібного, нового вигляду чому-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. поновлювати — ВІДТВО́РЮВАТИ (надавати первісного стану або вигляду за рештками чи описом), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, РЕКОНСТРУЮВА́ТИ, РЕПРОДУКУВА́ТИ (у пам'яті). — Док.: відтвори́ти, віднови́ти, понови́ти, реконструюва́ти, репродукува́ти.  Словник синонімів української мови
5. поновлювати — ПОНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. поно́влять; док., перех. 1. Відбудовувати, ремонтувати, надавати нового вигляду чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах