понівечений

поні́вечений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до понівечити.

|| понівечено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований.

3》 у знач. прикм. Побитий, покалічений.

|| Підірваний, ослаблений.

4》 у знач. прикм. Спотворений.

|| Порушений, викривлений, зіпсований (про перебіг, стан, розвиток чого-небудь).

|| Зганьблений, знеславлений.

Значення в інших словниках

1. понівечений — поні́вечений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. понівечений — див. зіпсований  Словник синонімів Вусика
3. понівечений — ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поні́вечити. Земля, покалічена, понівечена, поранена сотнями великих і малих снарядів, стогнала і гула (В.  Словник української мови у 20 томах
4. понівечений — ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ (який має каліцтво, фізичну ваду), ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ). На майдані сорочинському полилася кров, полягли мертві тіла; 20 сорочинців поклали свої голови, більше 50 зостались покалічені (Олена Пчілка)...  Словник синонімів української мови
5. понівечений — Поні́вечений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. понівечений — ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поні́вечити. Земля, покалічена, понівечена, поранена сотнями великих і малих снарядів, стогнала і гула (Собко, Кавказ, 1946, 126); На землі замість грізного партизана Іскри лежить понівечений кулями труп (Тют.  Словник української мови в 11 томах