попоносити

попоноси́ти

-ошу, -осиш, док., перех., розм.

1》 Носити кого-, що-небудь тривалий час.

|| Носити кого-, що-небудь якийсь час.

|| Носити, відносити кому-небудь, куди-небудь щось багато разів, тривалий час.

2》 Ходити в якій-небудь одежі, взутті тривалий час.

|| Ходити в якій-небудь одежі, взутті якийсь час.

3》 у сполуч. зі сл. синяки. Носити багато разів сліди від ударів; бути не раз битим.

Значення в інших словниках

1. попоносити — попоноси́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоносити — ПОПОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що, розм. 1. Носити кого-, що-небудь тривалий час; // Носити кого-, що-небудь якийсь час. – Не хочеш ластівочку свою попоносити? Ось бачиш, яка я, візьми! – і пані вихилялася в Михайлика на руках (О.  Словник української мови у 20 томах
3. попоносити — ПОПОНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., розм. 1. Носити кого-, що-небудь тривалий час; // Носити кого-, що-небудь якийсь час. — Не хочеш ластівочку свою попоносити? Ось бачиш, яка я, візьми! — і пані вихилялася в Михайлика на руках (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
4. попоносити — Попоносити, -ношу, -сиш гл. Поносить много. Попоносив по келійках води. К. ПС. 116.  Словник української мови Грінченка