попухлий

попу́хлий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до попухнути, попухти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. попухлий — попу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. попухлий — ПОПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до попу́хнути, попу́хти; // у знач. прикм. Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
3. попухлий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).  Словник синонімів української мови
4. попухлий — ПОПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до попу́хнути, попу́хти; // У знач. прикм. Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Янов., І, 1959, 40).  Словник української мови в 11 томах