попухлий
ПОПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до попу́хнути, попу́хти;
// У знач. прикм.
Натруджена, зморена, верталася вона щовечора додому, а світом, не вважаючи на попухлі ноги та біль у животі, знову йшла на роботу (Л. Янов., І, 1959, 40).
Словник української мови (СУМ-11)