попутчик
ПОПУ́ТЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що попу́тник 1.
Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло верби, скинув з голови солом’яного бриля і став витирати хусткою піт на лисині (Вас., І, 1959, 140).
Словник української мови (СУМ-11)ПОПУ́ТЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що попу́тник 1.
Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло верби, скинув з голови солом’яного бриля і став витирати хусткою піт на лисині (Вас., І, 1959, 140).
Словник української мови (СУМ-11)